Форум

Методи реабілітації

Метод Козявкіна

Про метод професора Козявкіна стало відомо середині 80-х років. Сутність методики полягає в біомеханічній корекції хребта. ікування за методикою Козявкіна поєднує ігротерапию, апітерапію (лікування бджолиними продуктами: мед, перга, віск, бджолина отрута), масажі, і корекцію хребта.

ЛФК

Одним з найважливіших методів лікування ДЦП є лікувальна фізкультура. Починають її застосовувати ще в перші роки життя дитини, відразу після встановлення діагнозу. При цьому комплекси вправ спрямовані на те, щоб не допустити ослаблення та атрофії м’язів внаслідок недостатнього їх використання та уникнути контрактур, при яких напружені м’язи стають малорухомими та фіксуються в патологічному положенні.

Тренування на біговій доріжці з підтримкою ваги тіла

Формування ефективної ходи є важливим завданням реабілітації пацієнтів з моторним порушеннями, адже хода є не тільки основним актом локомоції людини, але і важливою передумовою успішної соціально-побутової адаптації. Одним з перспективних засобів формування ходи є тренування на біговій доріжці з підтримкою ваги тіла, яке все частіше застосовується у дорослих та дітей з різними неврологічними ураженнями.

Хірургічні методи лікування ДЦП

Хірургічний метод – один з додаткових засобів лікування ДЦП, зазвичай він спрямований на усунеення вкорочення м’язів і кісткових деформацій. Мета операції – поліпшення можливостей до пересування, для дитини з потенціалом до ходьби, і – поліпшення можливості сидіти, полегшення виконання гігієнічних функцій, а також, усунення болевих синдромів – для дитини без перспективи самостійного пересування.

Метод Петьо/ Кондуктивна педагогіка

Професор Андраш Петьо був одним з перших, хто ураження центральної нервової системи розглядав не як захворювання, а як проблему навчання. Кондуктивна педагогіка – інтегрований процес навчання, який впливає на всі функції людини з ураженням центральної нервової системи. В основі методу кондуктивної педагогіки лежить активне навчання, тому що, незважаючи на особливості, мозок має потенційні можливості у розвитку нових навичок. Навчання дітей проводиться протягом дня певними блоками, в яких чергуються фізичні вправи і педагогічні заняття. У ході заняття кондуктолог-вихователь не підганяє дитину при виконанні тієї чи іншої задачі, а навпаки – спонукає її до самостійних дій, розвиває ініціативу. Всі вправи супроводжуються промовлянням кожної дії. Заняття проводяться в групах, розподіл дітей здійснюється в залежності від рівня їх розвитку.

Терапія Войта

Професор Войта розробив методику, яка полягає в тому, що в трьох основних положеннях (на животі, на спині і на боці) проводиться цілеспрямований тиск на певні зони, які активізують в мозку вроджені рухові програми. Метою методики Войта є поліпшення функцій м’язів в області хребта, верхніх і нижніх кінцівок, обличчя. Методика допомагає при порушенні зв’язку мозком і м’язами. При систематичному і регулярному виконанні методики можна досягти поліпшення моторики, постави і осанки дитини, покращуються функції тазостегнових і плечових суглобів, поглиблюється і вирівнюється дихання, активуються регуляції функцій кишечника і сечового міхура.

Метод Домана

У сорокових роках XX століття молодий фізіотерапевт Гленн Доман почав розробку програми реабілітації дітей з важкими ураженнями нервової системи. Основною метою програми була активізація розумової діяльності хворих діток за допомогою унікальної навчальної технології. У своїй системі Доман використовував картки з червоними крапками, картинками і словами. Ці картки показувалися дитині протягом короткого часу, але багато разів за день. Поступово кількість карток збільшувалася. Картки були подразниками, які стимулювали резервні здорові клітини мозку. Після місяців кропіткої роботи діти починали розвиватися, рухатися, говорити. Дітки з відхиленнями розумового розвитку наздоганяли своїх однолітків. Методику Домана зрештою почали застосовувати як загально-розвивальну методику для навчання дітей.

Методика Монтессорі

Ключова особливість цієї методики – створення спеціального розвиваючого середовища, в якому кожна дитина зможе і захоче проявити свої індивідуальні здібності. Марія Монтессорі, італійський лікар-нервопатолог, авторка методу наголошувала на тому, що дитина є особистістю з самого народження. Заняття за методикою Монтессорі не схожі на традиційні уроки. Маленькому пацієнту дають повну свободу вибору зони, в якій він хоче перебувати, іграшки, якими він хоче грати, і т.д. Роль педагога – напрявляти: він показує малюкові, як правильно грати, щоб розвивалися увагу, творче і логічне мислення, пам’ять, мову, уяву, дрібну моторику. Методика Монтессорі формує в дітей широкий кругозір, внутрішню мотивацію до пізнання нового, уміння концентруватися на роботі, спостережливість і самостійність.

Метод Бобат

Значний внесок у розвиток методів реабілітації ДЦП внесли Берта і Карел Бобат. Ще в 40-х роках вони почали розробляти свій підхід, який базувався на клінічних спостереженнях Берти Бобат. Їхні погляди знаходилися під впливом існуючої в той час теорії рефлекторного та ієрархічного дозрівання нервової системи.

Медикаментозне лікування ДЦП

Медикаментозне лікування застосовуються при лікуванні в гострому періоді ураження головного мозку новонародженої дитини, переважно в першому півріччі життя. При формуванні церебрального паралічу медикаментозне лікування переважно призначається тим пацієнтам, у яких ДЦП супроводжується судомами, а також іноді використовується для зниження спастики м’язів та мимовільних рухів.

Дельфінотерапія

Відновлювальне лікування дітей з особливими потребами, у тому числі з діагнозом ДЦП, успішно протікає в умовах тісного контакту зі спеціально підготовленими тваринами при спостереженні ряду фахівців: тренера, фахівця ЛФК, психолога. В процесі заняття будується взаємодія між дитиною і дельфіном на основі гри. Стимулюється зоровий, тактильний, емоційний контакт, розвиваються рухові і мовні навички.Тактильні відчуття – важливий елемент терапіі. Дельфін стимулює рефлекторні зони нервової системи. Залежно від ситуації терапевт пропонує помацати дельфіна руками, якщо є рухові порушення верхніх кінцівок, або ногами. З кожним наступним заняттям елементи гри ускладнюються. З часом дитина починає звикати до тварин і встановлюється контакт. Одним з ефектів терапії є також гідромасаж внутрішніх органів і шкірних покривів. До того ж вода дає відчуття невагомості, знижує навантаження з суглобів і тренує м’язи, що особливо важливо при рухових порушеннях. Емоційно сприятлива атмосфера дельфінотерапії знижує психологічну напруга дитини. Почуття страху, гніву, тривоги змінюються активністю, ініціативою, упевненістю в собі, ентузіазмом та іншими позитивними моделями поведінки.

Іппотрепія

Особливе вплив іпотерапії на дитину з ДЦП полягає в стимулюванні розвитку рухових рефлексів. Сидячи верхи дитина відновлює осанку і поставу завдяки плавним рухам коня, а також тренується утримувати рівновагу. Одночасно така рухова корекція тренує мускулатуру, усуваючи її непропорційність, і регулює м’язовий тонус, що також максимально збільшує обсяг рухової активності в суглобах. До того ж, як і при дельфінотерапії, між конем і дитиною встановлюються невербальний контакт, завдяки чому подібні заняття не лише позитивно впливають на фізичний стан дитини з діагнозом ДЦП, але й знижують її психологічну напругу.