Форум

Дитячий церебральний параліч - причини і форми.

Дитячий церебральний параліч – це широке поняття, яке охоплює кілька різних симптомокомплексів, що мають схожі прояви і причини виникнення:

  • розвиваються в перинатальному періоді (буквальний переклад: «біля пологів», тобто порушення виникають до, під час або після пологів);
  • пов’язані з органічним ушкодженням структур головного та/ або спинного мозку;
  • найчастіше характеризуються порушеннями довільної м’язової і рухової активності, але також можуть страждати координація рухів, зір, слух, мова і психіка;
  • є хронічними і непрогресуючими;

Існує поняття «помилкової прогресії», коли в міру зростання хворої дитини спостерігається погіршення стану. Це пов’язано з тим, що мозок росте, розвиваються його функції, і стають явними приховані раніше патологічні зміни в його тканинах. Причиною помилкової прогресії також можуть бути вторинні ускладнення: крововиливи, інсульти, епілепсія або важке соматичне захворювання, наркоз і т.д.

  • не передаються у спадок, не є заразними;
  • піддаються реабілітації, яка дозволяє значно поліпшити якість життя хворої людини і соціалізувати його в більшій чи меншій мірі.

Ортопедичні наслідки ДЦП

У багатьох випадках ортопедичні ускладнення ДЦП є первинними по відношенню до порушень рухової активності, і, усунувши їх, можна в буквальному сенсі поставити дитину на ноги. Найбільше значення в патогенезі наслідків даного типу мають дистрофічні процеси скелетної мускулатури, які призводять до формування грубої рубцевої тканини з множинними контрактурами і надалі до деформації довколишнього суглоба і кісток. Це не тільки викликає порушення руху, але також обумовлює стійкий больовий синдром і формує анталгічні (вимушені) пози у хворих. М’язові контрактури ще більш обмежують і без того ускладнену здатність до руху, тому лікування ортопедичних наслідків ДЦП займає особливе місце в загальному процесі відновлення хворого.

Інші наслідки ДЦП

Симптоматика при даному порушенні може бути дуже різною: від ледь помітної до повної інвалідизації. Залежить це від ступеня ураження ЦНС. Крім вищезазначених симптомів можуть спостерігатися також такі характерні ознаки захворювання:

  • патологічний м’язовий тонус;
  • неконтрольовані рухи;
  • затримка психічного розвитку;
  • судоми;
  • порушення мови, слуху, зору;
  • труднощі з ковтанням;
  • порушення актів дефекації і сечовипускання;
  • емоційні проблеми.

Фактори ризику і причини ДЦП

Основна причина ДЦП – загибель або порок розвитку якої-небудь ділянки головного мозку, що виникли в ранньому віці або до моменту народження. Всього виділяють більше 100 чинників, які можуть призвести до патологій ЦНС у новонародженого, їх об’єднують в три великі групи, пов’язані з:

  1. Перебігом вагітності;
  2. Моментом пологів;
  3. Періодом адаптації немовляти до зовнішнього середовища в перші 4 тижні життя (в деяких джерелах цей період продовжують до 2 років).

За статистикою, від 40 до 50% всіх дітей з ДЦП були народжені передчасно. Недоношені малюки особливо уразливі, оскільки народжуються з недорозвиненими органами і системами, що підвищує ризик пошкодження мозку від гіпоксії (кисневе голодування). На частку асфіксії в момент пологів припадає не більше 10% всіх випадків, і більшого значення для розвитку захворювання має прихована інфекція у матері, головним чином через її токсичний вплив на мозок плода. Інші поширені фактори ризику:

  • великий плід;
  • неправильне передлежання;
  • вузький таз матері;
  • передчасне відшарування плаценти;
  • резус конфлікт;
  • стрімкі пологи;
  • медикаментозна стимуляція пологів;
  • прискорення родової діяльності за допомогою проколу навколоплідного міхура

Після народження малюка існують наступні можливі причини поразки ЦНС:

– важкі інфекції (менінгіт, енцефаліт, гостра герпетична інфекція);

– отруєння свинцем

– травми голови;

– інциденти, що призводять до гіпоксії мозку (утоплення, закупорка дихальних шляхів шматочками їжі, сторонніми предметами).

Не можна не відзначити, що всі фактори ризику не є абсолютними, і більшої частини з них можна запобігти або мінімізувати їх шкідливий вплив на здоров’я дитини.

Види / типи ДЦП

Залежно від зони ураження головного мозку і характерних проявів існує наступна класифікація (за Семеновою К.А.):

  1. Спастична диплегія – найбільш поширена форма, в загальній статистиці 40-80%. Спостерігається ураження відділів мозку, відповідальних за рухову активність кінцівок, що призводить до повної або часткової паралізації ніг (більшою мірою) і рук.
  2. Подвійна геміплегія виражається найтяжчими проявами. При цій формі вражені великі півкулі мозку або тотально весь орган. Спостерігається ригідність м’язів кінцівок, діти не можуть тримати голову, стояти, сидіти.
  3. Гемипаретична форма. Уражено одна з півкуль ГМ з корковими і підкірковими структурами, відповідальними за рухову активність. Страждає одна із сторін тіла (геміпарез кінцівок), перехресна по відношенню до хворого півкулі.
  4. Гіперкінетична форма (до 25% хворих). Вражені підкіркові структури. Виражається в гіперкінезах – мимовільних рухах, характерне посилення симптоматики при втомі, хвилюванні. Дана форма ДЦП в чистому вигляді зустрічається відносно рідко, частіше в поєднанні зі спастичною диплегией.
  5. Атонически-астатична форма виникає при ураженні мозочка. Найбільше страждає координація рухів і відчуття рівноваги, спостерігається атонія м’язів.

Лікування дитячого церебрального паралічу

Лікування даної патології є довічним багатовимірним процесом, спрямованим на підтримку і відновлення функцій, які були порушені в результаті хвороби. Та й взагалі поняття саме «лікування» тут не є найбільш підходящим, оскільки захворювання не піддається повному лікуванню, прогноз повністю залежить від форми. Інваліди ДЦП у багатьох випадках здатні до нормального життя в соціумі.

У дитячому віці, особливо до 8 років, батькам потрібно докласти максимум зусиль, щоб реабілітувати дитину. Це пов’язано з тим, що мозок активно розвивається і виконання якихось втрачених або порушених функцій можуть взяти на себе здорові відділи. Чим раніше буде розпочато лікування та реабілітація ДЦП, тим успішніше буде цей процес.

Лікування ДЦП носить переважно симптоматичний характер і фокусується на тому, щоб максимально розвинути доступні для конкретної дитини рухові навички. Терапія повинна ґрунтуватися на наступних принципах:

  • Ранній початок. В ідеалі – постановка діагнозу і початок лікування ще в пологовому будинку.
  • Етапність. Де лікують ДЦП? Етапи, де надається спеціалізована медична допомога, включають: пологовий будинок, стаціонар, санаторій, будинок дитини, дитсадок, школа, інтернат, центри. .
  • Комплексність і безперервність. Це все має забезпечити максимальний відновно-корекційний ефект, який передбачає розвиток у хворої дитини не тільки рухових, але також мовних, комунікативних та інтелектуальних навичок.

Лікування, яке повинно проводитися при ДЦП:

  • Масаж
  • Фізіотерапія
  • ЛФК
  • Бобат-терапія
  • Метод Войта
  • Застосування допоміжних пристроїв (вертикалізатор, ортези і т.д.)
  • Заняття з логопедом і психологом.

При необхідності також проводиться медикаментозне та хірургічне лікування.

Поширеність ДЦП

На сьогоднішній момент ДЦП займає провідне місце в структурі хронічних хвороб дитячого віку. За світовою статистикою число хворих цим захворюванням дітей становить 1,7-7 на 1000 здорових. В країнах Колишнього СРСР ця цифра коливається в межах 2,5-5,9. Але тим не менш, перинатальна медицина крокує вперед, сьогодні успішно виходжують немовлят, народжених раніше строку, у тому числі з вагою в 500 грам, як відомо, саме недоношеність є одним з основних факторів ризику ДЦП.

Зараз в нашій країні частота захворювань на дитячий ДЦП складає 2,4-2,5 випадків на 1000 дитячого населення. На даний момент в Україні більш ніж 30 тисяч хворих потребують тривалої реабілітації.